Сторінки літопису с. Мединя

     Село Мединя було підміським службовим селом за князівства. Значить першими поселенцями були залежні від князя селяни. До послаблення Галицько-Волинського князівства землі біля стального града Галича були неміряні і належали тільки князеві і боярам. Галицьке боярство поселилось вздовж вздовж княжого замкодвору. Боярські двори стояли по навколишніх селах в тому числі і в Медині. Пізніше окупувавши край, польські пани принесли з собою тяжкий соціальний і національний гніт. Село Мединя зазнало утиску від польського магната Станіслава де Ходега (пізніше Потоцького). Щоб поліпшити умови свого життя, селянин змушений був приймати латинську мову і ополячились. В зв’язку з загарбленням прикарпатських земель іноземцями посилився процес закріпачення селянства, виникла безплатна праця на пана, панщина. В той час і винила побутова пісня в народі:
                          Добре було колись людям жити
                          Коли вони не знали панщини робити
     Майже 300 літне панування Польщі привело до повного зубожіння селян. 
18 квітня 1848 року Австрійський уряд видав патент про скасування панщини в Галичині з 15 травня 1848 року. Після скасування панщини в селі Мединя було встановлено Хрест.
     Після невдалих національно-визвольних змагань 1918-1919 року Галичину знову окупувала новоутворена панська Польща. Пани повернулись знову, а з ними і панщина, але вже не така тяжка, як були колись. В селі був пан Павел Менцель він проживав там, де тапер стоїть стара колгоспна комора. Людям які в нього робили він видавав віз сіна, дрова, виділяв безплатно пасовище та інше, що необхідне селянину. Старші жителі кажуть, що наш пан був добрий, не такий як в інших селах. В минулому населення Галичини було не письмовим. Освіту мали тільки духовенство та урядовці. В Медині існувало дяківська школа, яка стояла там де зараз є хата Гладкого Степана. 
     Приміщення старої школи побудовано в 1898 році. Воно складалось з класних кімнат і канцелярія директора. Заду був вхід до кімнати вчителя. В обов’язки села входило утримання шкільного будинку та житла для вчителя.
     В 1955-57 роках добудовано шість класних кімнат. Першим вчителем був Ткачук з м. Коломиї. З 1920 року дітей вчив Теодозій Козловський який став директором школи, він закінчив учительську семінарію. За нього школа була чотирьох класна. Згодом виросла до 5-6 класів. На даний час 98% викладацького складу вчителі вихідці з с. Медині.
     З 1958 року школа восьмирічна.
     З 1989 року школа неповна середня (9 класів).
     З 1994 року загально освітня школа І-ІІІ ступенів.
     З 1988 року розпочалось будівництво нової двоповерхової школи, перший корпус якої був відкритий в 1994 році. Будівництво другого навчального корпусу декілька років не велося. З приходом до сільської влади Стуса І.В. почали будувати другий корпус школи, який був закінчений і зданий 21 вересня 1999 року. Третій корпус та спортзал недобудований до цього часу.
     В першу світову війну, званою „австрійською” (1914-1918) все чоловіче населення було мобілізовано до Австрійської армії. В селі залишились тільки перестарілі та діти. Водночас з регулярною армією в селі створили легіони січових стрільців УСС.
     Відомо п’ятьох жителів, які служили в УГА (Українська Галицька армія) – це Бойчук Федір який пішов за Збруч і не повернувся. А також Остапчук Микола, брати Габльовскі Микола та Василь, Гулик Штефан які повернулись до дому.
     Більше відомостей є про людей, які були учасниками другої світової війни. Це ветерани Великої вітчизняної війни: Остапчук Михайло, Шевчук Роман, Мисів Михайло, Осадчий Федір, Свістельник Іван, Лесів Микола, Лесів Петро.
     Також є відомості про чотирьох учасників ОУН (Організація Українських Націоналістів) – це Габльовський Микола Гнатович, Лесів Микола Михайлович, Мельник Мирослава Константинівна, Виклинець Микола Васильович.
     Існують відомості про вояків УПА (Українська Повстанська Армія) – це Бойчук Петро Іванович, Мисів Михайло Васильович, Лесів Василь Миколайович, Ріжко Іван Дмитрович. 
     Багато воїнів ОУН і УПА загинули не повернувшись до дому, а також багато з них померло в наш час.
     До 1939 року в селі існувало товариство „Сокіл”, була читальня „Просвіта”, в селі називалась „Надія”. Першим головою читальні був Дмитро Коржинський після нього був на початку 30-х років Петро Лесів, касиром був Парцей Василь. В селі був хор якого навчав о. Нестор Коржинський, потім його син Дмитро.
Існувала бібліотека з залом на 100 місць. В цьому залі відбувалися вистави і інші дійства. Старі люди називали читальнею.
     Національне відродження сколихнуло і село Мединя. 4 січня 1990 року створено осередок Народного Руху України. Жителями села було насипано повторно могилу воякам УПА (перша складалась з чотирьох безіменних могил, бо ховали їх в ночі, щоб ніхто не бачив). В ній спочиває дванадцять жителів повстанців.
     В центрі села поставлений Хрест в честь 1-ї річниці проголошення Декларації про Незалежність України 16 липня 1990 року. Його встановлено 28 липня 1991 року. 
     18 жовтня 1992 році відбулось освячення символічної могили в честь 50-річчя УПА. 
     Відновлено вісім пам’ятних Хрестів, які стояли до 1932 року.
     З пам’яток архітектури в селі існувала церква „Воскресіння Христового”, але її в 2007 році було демонтовано в зв’язку з аварійним станом. Побудована вона була за священика Павла Бернського, дяка Петра Габльовського, митрополита Аоранасія. В 1896 році покрита бляхою. Над престолом в церкві було вибито церковно-слов’янською мовою, що цей храм посвячений 4 вересня 1851 року. Подвір’я церкви як і сама церква розташоване на давньому цвинтарі, де до цього часу стояла капличка. Розписана в 1971 році художниками Бойчук Богданом та Лесів Михайлом вихідцями з села Мединя за настоятеля церкви о. Петришина. Як розказують старше покоління селян майстрів які будували церкву було чотири, їм допомагали люди з села. Головний майстер був з села Несилова Рожнятівського р-ну. Жили на квартирі родини Ільчуків. Висвячена церква була пізніше тому, що громада не сплатила боргу якомусь панові Зельману, який жив в с.м.т. Войнилів Калузького р-ну.
     Зараз на подвір’ї старої церкви красується новий храм. Посвячення „Наріжного каменя” відбулося 4 квітня 1993 року за настоятеля церкви о. Василя Духовича з села Крилоса та дяка Гамуляк Юстини Іванівни. Найбільше проблем в побудові храму лягло на плечі голови сільської ради Стуса Івана Васильовича, майстром будови було обрано Гамуляка Миколу Михайловича. Храм будувався за кошти села, колгосп допоміг виробити будівельну цеглу. Допомагав транспортом начальник Маринопільської ПМК Кусяк Микола Іванович, який живе в с.Мединя. Допомогу у будівництві надавала благодійна організація „Церква в потребі” – Німеччина в сумі 15 тис. доларів. Жителі села кожної вулиці по черзі приходили віддати свою працю на користь цього храму. Довжина церкви становить 31м., а ширини 21 м., містить 9 куполів. Будувався храм 5 років з перервою коли непроводились роботи 1998-1999 роки.          На будівництво церкви використано 316 тис. цегли та 900 листів бляхи.
     Архітектор храму Ігор Крет.
     Освячений храм 1 жовтня 2000 року в честь „2000 ліття Різдва Христового”. Освячував храм владика Софрон Мудрий.
     На місці старої церкви де був престол побудовано капличку-ротонду. Освячення каплички відбулося 21 листопада 2007 року. Освячував капличку-ротонду голова Галицького деканату о. мітрат Василь Завірач. В середині каплички-ротонди розміщена статуя Воскреслого Ісуса Христа, величиною в людський ріст. Капличка побудована за кошти селян.
     На місці де був вхід до церкви побудована ще одна капличка, з статуєю Святого Архангела Михаїла. На капличці є пам’ятний знак на якому викарбовано рік в якому був побудований та демонтований храм. Освячував капличку 12 жовтня 2008 року голова Галицького деканату о. мітрат Василь Завірач. В цей день також було відкрито і освячено дзвіницю біля церкви.
     У 1984 році в селі відкрили дитячий садок на 90 місць. Зараз на місці садочку відкрили Центр реабілітації для дітей сиріт. Цент розрахований на 50 дітей.
     У 1992 році в селі відкрили фельдшерсько-акушерський пункт на 9 кімнат. З якого 10 червня 2008 року було зроблено амбулаторію загальної практики сімейної медицини. Участь в урочистостях взяли голова районної державної адміністрації Василь Крук та перший заступник голови Григорій Іванишин, сільський голова села Мединя Іван Стус, керівники Центральної районної лікарні та мешканці села.
    У 1998 році за головування Стуса І.В. розпочато роботи по підводу газопроводу до с. Мединя протяжністю 6,5 км. Запалено факел перед селом 29 грудня 2002 року. За літо 2003 року було проведено весь вуличний газопровід по селу, протяжністю 8 км. Газопровід робили з допомогою держави, з селян збирали по 300 грн. з двору.
     В селі є також є адміністративний будинок в якому розміщена сільська рада, поштове відділення, сільськогосподарський кооператив „Мединя”.  
Цегельний завод який належить приватному власнику.
     Народний дім в якому проводяться збори селян, концерти та дискотеки для молоді. В приміщені народного дому розміщена сільська бібліотека.
В селі є шість продуктових магазинів, один продовольчий, два кафе та один магазин будівельних товарів.
     Також в селі є 2-х поверхове приміщення з 4-ма залами, та кухнею для проведення весіль.