Дуб звичайний або черешчатий (Quercus robur L.) - Могутнє дерево родини букових (Fagaceae) (20-40 м заввишки) з шатроподібною або широкопірамідальною кроною, міцними гілками і товстим стовбуром (1-1,5 м у діаметрі). Кора темно-сіра, товста з поздовжніми тріщинами. У молодих дубків кора сіра, гладенька. Молоді пагони голі, оливково-бурі, ребристі, з овальними бруньками. Листки короткочерешкові, видовжено-оберненояйцеподібні, донизу звужені, перистолопатеві (7-40 см завдовжки) . Лопаті тупі, округлі, вирізи між ними неглибокі. Молоді листки опушені, у старих листках опушення тільки на жилках. Листорозміщення чергове.
Квітки одностатеві. Рослина однодомна. Тичинкові квітки зібрані в пониклі сережки, кожна квітка має 68-роздільну зеленувату оцвітину і 6-10 тичинок. Маточкові квітки зібрані по 2-5 у пазухах верхніх листків на довгих квітконосах, дрібні (до 2 мм у діаметрі) з редукованою оцвітиною. Маточка одна з червонуватою трилопатевою приймочкою і нижньою зав'яззю.
Плід - горіх (жолудь) голий, бурувато-Коричневий (1,5-3,5 см завдовжки), на довгій (3-8 см завдовжки) плодоніжці. Жолудь розміщений у блюдце- або чашоподібній мисочці (0,5-1 см завдовжки) .
Відомі дві форми дуба звичайного - рання та пізня. У раннього дуба листки розпускаються у квітні і на зиму обпадають, а у пізнього листки розпускаються на два-три тижні пізніше і на молодих рослинах залишаються на зиму. Дуб звичайний - основна лісоутворююча порода Лісостепу, росте в суміші з сосною, грабом, ясенем, ялиною, буком. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні. Плоди достигають у вересні - жовтні.
Росте на більшій частині України, в Степу - рідше, головним чином по долинах річок. Він займає 26,3% площі державного лісового фонду України. Основні заготівлі роблять під час рубок догляду і головних рубок у Ровенській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Донецькій, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях.
Танідоносна, деревинна, лікарська, фітонцидна, харчова, медоносна, фарбувальна, кормова, декоративна і фітомеліоративна рослина. Кора і деревина дуба є джерелом для одержання одного з найкращих світових дубителів. У корі дуба міститься 5,4-14% танідів, у деревині - і,4-7,7, у листках - 5-9,5, у галах - до 27,2%. Для дубильно-екстрактової промисловості найкращою вважається кора дуба у віці 15-20 років. Оскільки кора його є гарним дубителем, її використовують безпосередньо як дубильний матеріал, а з деревина виробляють дубильні екстракти. Маючи велику масу, дубова деревина є одним з основних джерел для виробництва танідів.
У науковій медицині використовують кору дуба - Cortex Quercus, в якій, крім дубильних речовин, містяться елагова й галусова кислоти, вуглевод левулін, слиз, цукор, крохмаль, білки, мінеральні речовини. Вона має в’яжучі і протизапальні властивості. Відвар кора використовують для полоскань при гінгівітах, стоматитах, ангінах та при запаленні слизової оболонки глотки й гортані, а також для лікування опіків і при отруєннях алкалоїдами і солями важких металів.
У народній медицині кору дуба використовують для лікування фурункулів на шиї, для припинення кровотечі з рани; внутрішньо відвар дубової кора використовують при виразці шлунка, при кровотечах із шлунка, надмірних менструальних кровотечах, проносах і частих позивах на сечовипускання. У вигляді ванн дубову кору застосовують від надмірного потіння ніг. Використовують її також для лікування рахіту, золотухи тощо. Висушене насіння дуба, потовчене на порошок, застосовують при захворюванні сечового міхура, при проносах. Плоди дуба (жолуді) містять крохмаль (20-50 % ), дубильні речовини, жири, цукор, білки, ефірну олію. 3 жолудів дуба і коренів цикорію дикого (петрів батіг) виготовляють каву, яка є не тільки поживним, а й лікувальним засобом при шлунково-кишкових захворюваннях. 3 піджареного насіння готують каву, якою лікують рахіт, анемію і золотуху у дітей. Вона корисна також нервовохворим і при надмірних менструальних кровотечах.
У ветеринарії кору дуба широко застосовують як в'яжучий протипроносний засіб.
Дуб має високоякісну деревину красивого забарвлення і текстури. Вона щільна, важка, міцна, пружна, надзвичайно міцна на повітрі, у землі і під водою, помірно розтріскується і жолобиться, легко колеться, стійка проти загнивання і домового гриба. Деревина дуба використовується у суднобудуванні, меблевій промисловості, для виробництва клепки, паркету, шахтних і гідротехнічних споруд, для виготовлення ободів, шпиць, полозків, фанери, токарних і різьбярських виробів. Деревина дуба не має особливого запаху, з неї виготовляють бочки під коньяк, вино, пиво, спирт, оцет, олію. Дуб дає прекрасне паливо.
Дуб звичайний і скельний гарні весняні пилконоси. Бджоли збирають з них багато високопоживного пилку, в окремі роки з жіночих квіток збирають нектар. Але на дубі часто появляються медяна роса і падь. У місцях, де дуб займає великі масиви, бджоли збирають багато медяної роса і паді, з яких виробляють непридатний для зимового поїдання мед. Щоб уникнути масової загибелі бджіл під час зимівлі, падевий мед відкачують. Листки дуба містять пігмент кверцитин, яким залежно від протрави фарбують вовну і валяні вироби в жовтий, зелений, зеленувато-жовтий, коричневий і чорний кольори.
Жолуді обох видів дуба є високопоживним кормом для диких тварин і свійських свиней. Проте спостерігаються отруєння жолудями (особливо зеленими) інших свійських тварин. Найбільш чутливі до отруєння корови (особливо дійні) і коні, менш чутливі вівці. Нерідко в культурах дуба випасають худобу, що завдає великої шкоди нормальному росту й розвитку молодих рослин.
Дуб звичайний і скельний використовують у зеленому будівництві як декоративні і фітонцидні рослини. При створенні приміських гаїв, алей, куртин, поодиноких насаджень у парках і лісопарках. Відомі такі декоративні форми дуба звичайного: з пірамідальною кроною і форма, у якої листя обпадає на 15-20 днів пізніше, ніж у звичайного. Дуб скельний досить декоративний своїми темно-зеленими, шкірястими листками, схожими на вічнозелені. Він має такі декоративні форми: плакучу, пурпуроволисту (червоні листки навесні, зелені - влітку), особливо декоративна мушмулолиста форма. Дуб звичайний рекомендується як головна порода в лісомеліоративних насадженнях, в полезахисних лісових смугах, в протиерозійних насадженнях по балках і ярах, на змитих ґрунтах. його можна висаджувати вздовж зрошувальних каналів, оскільки його коренева система не дренує стінок каналів і не руйнує їх покриття.
Кору з дуба звичайного для лікарських цілей заготовляють переважно під час сокоруху (квітень - травень) з молодих гілок і тонких стовбурів (до 10 см у діаметрі) на лісосіках або рубках догляду. Щоб зняти кору, через кожні 30 см роблять кільцеподібні надрізи, які з’єднують поздовжніми розрізами, після цього кора легко знімається. Сушать під наметом з гарною вентиляцією. Вихід сухої сировини 40-50%. Суху кору пакують у тюки вагою по 100 кг. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Строк зберігання п'ять років.
Плоди дуба (жолуді) збирають восени під деревами після обпадання. Сушать на горищах під залізним дахом або під наметами з гарною вентиляцією, розстилаючи в один шар на папері або тканині і систематично перемішуючи. Досушують у печах, на печах або в сушарках. Жолуді очищають від шкірястого оплодня і насінної шкірки. Сировина складається з окремих сім'ядолей. Ї ї пакують у мішки по 60 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання не встановлено.
Сировиною для одержання дубильних екстрактів з деревини дуба є пеньки, коріння, а також відходи лісозаготівель і деревообробної промисловості у вигляді полін у корі або без кора. Для дублення шкур кору дуба заготовляють з молодих дерев (до 20-річного віку) . На старших деревах утворюється кірка, яка зовсім непридатна і навіть шкідлива при використанні її для дублення. Заготовляти кору можна в будь-яку пору року, але краще у період сокоруху (квітень - травень) під час основних рубок і рубок догляду.Зняту із стовбурів і гілок кору сушать під навісом з гарною вентиляцією. Відносна вологість сухої кора не повинна перевищувати 16 %.