Нинішній день ставить перед нами вимогу – вивчити і осмислити історію свого народу, краю, села.
Так, як не можна забувати тата і маму ні вхвилини радості, ні в дні журби, так не можна забувати землі нашої і її історії, бо це наша основа. З неї ми вийшли і до неї прийдемо.
Творилась історія важко.. Важко й писати про час, в якому не судилось жити.
Коли одного вірменського письменника запитали, чи то правда, що він пише історичний роман , він відповів неправда. Бо не знає,як тоді пахла трава в його горах . Не знаю і я, як півстоліття тому пахли медоносні квіти на берегах моєї Лімниці. Але поки живі люди, що пам"я”ають той запах і контрастну палітру пережитого, скористаймося цим .
Знахідки перших слідів людини відносяться до доби мезоліту (X тис. до н.е.). На території села також виявлено окремі знахідки періоду бронзи (ІІ-І тис. до н.е.) — бронзові псалії, що мають вигляд стержня із трьома поперечниками, які зберігаються у Львівському історичному музеї, а також 2 кінські вуздечки, які археологи датують добою раннього заліза (УПІ-У ст. до н.е.)..
1420 року Мединя вперше згадується у письмових джерелах. Однак Й. Пеленський у своїй праці „Таємниці стольного града" стверджує, що на території села ще у Х-ХШ ст. стояла боярська оселя..
Польський історик П. Домбковський в одній зі своїх праць повідомляє, що Мединя належить до населених пунктів, які залюднювалися ще руськими князями, а пізніше — польськими королями для захисту державних кордонів з Угорщиною й Молдовою. У ХУ-ХУІ ст. тут проживала дрібна українська шляхта. Не маючи підданих, представники знаті були змушені самі обробляти землю і через кілька століть перейшли у категорію селянства.
За реєстром поборовим 1578 р., Мединя відносилася до патронату містечка Підгайчого (очевидно, сучасні Підгайці — місто Тернопільської обл.). Землі села орендували шляхтичі Мединські, у розпорядженні яких були 3 лани.
Гучною подією в галицькій околиці був конфлікт у 1604 р. між знатними особами, коли на Мединю, що належала Оль-брахтові Обровському, напав шляхтич із Темирівців Каспар Вільжинський. Його добре озброєний загін із 200 вершників оточив поля мединського дідича і на ста возах вивіз із села награбоване добро. Потім ще 100 підданих Вільжинського цілий тиждень косили мединське збіжжя. Брата Обровського — Бар-тоша захопили в полон, і він ледь уникнув смерті.
Здавна у Медині існувала церква. Вперше про неї згадується в історичних документах за 1578 р. У 1638 р. місцевий житель Феодосій Ониськевич за громадські гроші (24 золоті) купив для храму Воскресіння Христового напрестольне Євангеліє львівського видавництва. Через 20 років його продали церкві у містечку Чернелиця, що на Городенківщині.
Початок ХХ ст. ознаменувався важливими політичними процесами, що проходили в Галичині. 20 травня 1906 р. в Галичі відбувається сільське віче, на якому були присутні і мединчани. Віче вимагало передати селянам у безплатне користування поміщицькі землі, скасувати поміщицькі привілеї і забезпечити рівні права українцям з поляками .
До 1910-1912 рр. поряд з однокласною школою при церкві практикувалось приватне дякування, першим вчителем-дяком був Зьомик. Це була утраквістична школа: викладали українську і польську мову та математику. Другим вчителем-дяком був Ткачук. Дуже негативно на Галицький край та Мединю вплинула Перша світова війна, яка розпочалась 1 серпня 1914 р. Уже в перший місяць війни навколишні галицькі села, і зокрема Мединю, дуже пограбували австро-угорські війська. Серед селян частково розпочався голод. Лютувала холера.
Ще до війни в 1910 р. населення Медині складало 1487 українців, 3 поляків і 48 євреїв. В 1913 р. населення села становило вже 1546 чоловік.
В 1910 р. в Медині була двокласна школа, яка діяла протягом війни. В 1914 р. Мединя перейшла під юрисдикцію Калуського повіту.
Взагалі протягом війни в 1914-1918 рр. Мединя пережила чимало страшних подій.
Окремо хочеться зупинитись на історії культурно-посвітницького руху у 20-ті - 30-ті роки. В цей час на Галичині діяли різні громадські об'єднання і товариства, в Медині засновуються осередки товариств “Просвіта”, “Рідна школа”, “Сокіл”.
Перша читальня знаходилась в хаті Гамуляка В.І. Пізніше на коштигромади було побудовано читальню “Просвіта”. В її приміщенні знаходився кооператив “Надія”, до якого входила крамниця і молочарня. Сепароване молоко відправляли возом щоденно до Войнилова. Господарсько-споживча спілка в селі заснована в 1926 році.
Кооперативний рух. гаслом якого було “Спирайся на власні сили!”, не лише розвивав економіку, а й привчав селян бути господарями на власній землі.
Велику просвітницьку роботу вів у Медині ветеран української армії Дмитро Коржинський. Музично освічений, з поважного священного роду, він користувався повагою і авторитетом в односельчан. Ним було організовано драматичний і хоровий гуртки. До читальні тягнулася молодь. Щовечора тут читали книжки, влаштовували диспути, проводили репетиції. Сюди приїзджав театр Когутяка зі Львова з п'єсою "Пан Твардовський". Одного разу демонструвався фільм “Ісус”.
Поза сумнівом, читальня була важливим культурним і освітнім закладом нашого села. Порядні газди вважали за честь бути членом “Просвіти” і сповідувати її заповіді
:Зараз на території Медині діє асоціація сільсько-господарських кооперативів „Незалежність”, яка спеціалізується на тваринництві та вирощуванні зернових культур. З 1 вересня 1994 р. працює загальноосвітня школа І-Ш ступенів. У селі є фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця, бібліотека, Народний дім. У 1998 р. громада Медині власними силами звела нову муровану церкву Воскресіння Христового, яка була освячена 1 жовтня 2000 року. 21 вересня 1999 року відкрили нове приміщення школи.
З початку 2007 року в с. Мединя працює центр соціально-психологічної реабілітації дітей на 50 місць.
